Невідомій матері

Край дніпровський, ласкавії хвилі,
Присамарськії греблі мої,
Верби, клени й тополі милі...
Тут колись відбувались бої.

    Спалахало вогнем Присамар’я,
    Безнадійно стогнали степи,
    А в долині Іван та Мар’я
    Поховали твоїх синів.

Невідома старенькая мати!
Двох синів твоїх, двох соколів,
Розстріляли фашисти трекляті
В присамарських степах золотих.

    Бо українську землю квітучу
    Боронили від ворогів.
    Посадили вербу квітучу
    Над могилами двох братів.

Невідома старенькая мати,
Що вевтішно ридає вночі,
Пломінь серця хочу я віддати
За горючії сльози твої.

    Не забуті життя парубочі
    Двох синів твоїх, двох соколів.
    Вони сяють нам зірками вночі,
    Пломеніють в вогнях прапорів.

Скачать в формате rtf
Скачать в формате pdf